Коханням дихаємо ми... Poem, by Helenika, at My poetic side

Я оживаю, але не від сонця , а від твоїх турботи і тепла.

Ти мого щастя світлий охоронець,

До тебе я неначе не жила .

Я розквітаю, бо ти бачиш квіти й

Красу в місцях, де морок морок панував.

Як хочеться надією скріпити

Те, що ти так дбайливо будував.

Я посміхаюсь, бо ти в мене віриш

У кожній з моїх мрій ти вірний фан

Як малювала я, то брала фарби сірі,

Твоє ж життя- завжди щасливий план.

З тобою в нашій спільній долі

Я закохалась в себе і в життя

Так мало ліній, так багато змісту:

Коханням дихаємо ми, не киснем.

Comments +

To be able to comment and rate this poem, you must be registered. Register here or if you are already registered, login here.

Коханням дихаємо ми...